Слава Ісусу Христу! — Слава навіки!
Сьогодні я хочу розпочати з того, щоб ви дослідили свій розум і своє серце. Я хочу, щоб ви обрали, можливо, найважливішу річ, про яку ви коли-небудь прагнули. Чого ви хотіли? І, можливо, кращий спосіб подивитися на це — це запитати: як довго? Як довго я цього прагнув? Чи я хотів цього протягом 10 хвилин? Чи шукав я цього останні два роки? Чи чекав я на це останні 20 років або й довше? Якщо ви старші, можливо, ви прагнули цього 50 років.
Подивіться на отця Петра — отця Петра Ґаладзу. Чого він прагнув? Він зробив так багато. Він прагнув стільки речей. Чого він міг би справді, справді, справді хотіти? Бог благословив його стількома речами: чудовою родиною. Але завжди є це відчуття, що цього недостатньо.
Чого б ви могли прагнути? Ні, немає жодної людини і жодної речі, яка могла б задовольнити це бажання, окрім Того, Хто є безкінечним. Це і є вічне життя. Хто цього не хоче? Це і є вічне життя — це стосунки. Це вічне життя: стосунки з Тим, Хто є Божественним, не має початку і не має кінця. Божественні стосунки з вами, щоб пізнали Вас як єдиного істинного Бога та Ісуса Христа, Якого Ви послали.
Я закликаю кожного у цій прекрасній церкві цим ранком задуматися, чи є щось більше, чого б ви хотіли, ніж вічні стосунки з Ісусом Христом? І Бог робить це можливим. Він дає нам багато практики. Дуже багато практики. Усі ці стосунки, які ми маємо, особливо в наших сім'ях, спрямовані лише на одне — розвинути стосунки з Ісусом Христом, тому що це і є вічне життя.
І кожен у цій прекрасній церкві сьогодні перебуває у стосунках один з одним. Кожен із нас тут має не просто якісь стосунки десь там у світі. Це є проявом тих стосунків, яких Ісус прагне з вами — вічних стосунків. Знову ж таки, жоден із нас у цій прекрасній церкві не є безгрішним. При всій повазі до ангелів, святих та Матері Божої, які таємниче присутні з нами тут, усі ми на цьому земному рівні є грішниками. Ми є недосконалими.
І саме тому ми належимо до такої парафії, яка зараз святкує 50 років праці над цими стосунками з Ісусом Христом. У цьому весь сенс. Це і є мотив. Тому сьогодні, у цей ювілей, ми маємо багато про що згадати. Про людей, які заснували цю парафію, про людей, які допомогли нам пізнати Бога як єдиного істинного Бога та пізнати Ісуса Христа, і які тепер відійшли у вічність.
Тому я хочу, щоб ви обрали одну людину, яка вже відійшла у вічність. Люди, які відійшли, більше не з нами тут, на цьому земному рівні, а живуть у вічності. Кого з них Бог дійсно виділив і сказав: «Я обираю тебе, щоб сказати людині тут сьогодні, що Я є Ісус Христос, що Я був посланий Отцем, щоб пізнати Його як вічне життя»? Помоліться за цю людину. Помоліться і згадайте, як Бог промовляв до вас через цю людину. Це станеться знову сьогодні.
Бог промовлятиме до вас через когось тут, щоб ви знали, що Бог — єдиний Бог, єдиний істинний Бог, Який створив усе, Який є любов'ю, і Який послав Ісуса Христа. Хтось вигукне це вам своїми вчинками, і вони, ймовірно, навіть не знатимуть про це. Чи це буде дитина? Чи це буде людина похилого віку? Чи це буде оператор? Чи це буде хтось, хто служить за столом? Чи це буде хтось, хто співає пісню? Хто промовлятиме до вас? Бог дійсно намагається привернути вашу увагу.
Часто Бог привертає мою увагу через людей, які мене дратують, яких я не можу терпіти, з якими не хочу розмовляти, які бурчать на мене чи щось подібне. І, звісно, ти звертаєшся до молитви, а Бог каже: «Ну от, нарешті я привернув твою увагу. Нарешті ти змушуєш мене щоразу йти до крайнощів». «Нарешті я привернув твою увагу».
Одна пані шукала цигарки — я вже розповідав цю історію раніше — біля магазину, і я підійшов, а я знаю її, бо вона відвідувала центр «Ласкаво просимо додому» (Welcome Home), де ми приймали людей, які мають труднощі із пошуком житла. Я побачив її і спитав: «Я можу вам допомогти? Ви щось шукаєте?» Вона каже: «О, ні. Я просто шукаю недопалки». Добре. Ну, я не бачив вас у центрі. Приходьте. Приходьте, ми за вами сумуємо.
Я пішов, купив продукти. Запросив її знову. Сів у машину, поклав продукти в авто. Дивлюся на неї і думаю: «Мабуть, це не найкраща ідея, але добре, я куплю їй сигарети». Тож я підійшов до неї і сказав: «Деніз, які сигарети ти любиш курити?» — «Е-е, Players». Добре. Я зайшов до магазину, купив Players, узяв коробку сірників, вийшов назад, віддав їй, а вона взяла їх, подивилася і віддає їх мені назад. Я сказав: «О, вибачте. Я думав, ви казали, що вам подобаються Players». — «Так... але це не king size». — «О, вибачте. Ну, це все, що у мене є».
Я сів у мікроавтобус і подумав те саме, що ви думаєте зараз: «Свята громадо! Серйозно? Ну справді, яка ти невдячна людина!» Одразу: вибач, Ісусе. Вибач, вибач, вибач. Він промовляє через людей, щоб привернути нашу увагу. Хто тут невдячний, а? У мене є родина. У мене є батьки. У мене є авто. У мене є засоби для існування. У мене є тепле місце для сну. У мене є освіта. Матеріальних потреб я не маю, лише духовні. Вони потрапляють у наші серця, і ми ніколи не відчуємо, що належимо достатньо. Ми прагнемо бути частиною чогось, і Бог мусив привернути мою увагу через цю людину.
І так у минулому та теперішньому в цій парафії Бог промовляє через вас до іншої людини. І Деніз точно не знала, що Бог використав її, щоб промовити до мене того дня, тієї миті. Вона й гадки не мала. І так само, ймовірно, з кожним із вас. Бог використає вас. Ось чому ми приходимо до церкви.
Не через те, чого я хочу або як я хочу почуватися наприкінці неділі, чи коли я відчуваю задоволення від того, що пішов і прославив Бога. Ні, ні. Він посилає вас, тому що хоче використати вас перед кимось. Він хоче використати ваш приклад, щоб підняти когось, щоб поставити комусь виклик. Ось чому ми збираємося разом — бо ми послані. Ми послані. Бог Отець послав Ісуса. Він посилає нас.
І тому, рухаючись уперед у цій парафії в наступні 25 чи 50 років, приходьте, тому що Бог посилає вас; належіть до будь-якої організації, тому що Бог посилає вас; ви належите до своєї родини, тому що Бог послав вас. Так, це може зачіпати ваші почуття. Це може давати вам гарне самопочуття. Це може задовольняти деякі ваші життєві прагнення — належати та мати стосунки. Але понад усе, якщо ви хочете бути схожими на Ісуса, йдіть, тому що Отець послав вас.
І решту цього прекрасного читання вам слід читати знову, і знову, і знову, і знову. Бог посилає вас. Тож сьогодні той день, коли ми дякуємо за всіх людей, які були послані, і за те, що Бог посилає нас сьогодні.
В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
